Мирина Лучистая

Хочу вас согреть своим теплом


Музыка : бумбокс  Настроение : похмельное    

Про секс


Читаю по-тихеньку  "Паморочливий запах джунглів"  Юрка Покальчука. Все ж таки подобається мені цей письменник. Він  пише просто без всяких прекрас, називаючи  речі своїми іменами, але водночас красиво, еротично і чуттєво.
Ось уривок  із його твору, де описується найтаємніший акт, що може відбуватися між чоловіком та жінкою:

"Я торкнувся її грудей, спершу несміливо ....потім узявся  масувати їх дедалі сильніше. А тоді вже і жагучо почав їх цілувати, напівлежачи на ній, і вона не відпускала мій кінець, доки він не затвердів, потім усміхнулась, відсторонилась і подалась туди губами і ротом. Це була блаженна мить, але я враз відсторонив її, бо вже був готовий, і врешті вона сама ввела мене в себе і при цьому важко зітхнула, гейби від болю. О-о-о!
Але в мене вже не було сил стримуватись, і я спершу завмер, увійшовши, і якусь мить тактримався, кайфуючи від першого відчуття піхви, а потім почав шивдко рухатися  в ній, вкрай напружений нервово і щасливий від неймовірного блаженства.
Вона була вузесенька і ніжна, як незаймана дівчина, так мені здавалось, і я радісно і легко ходив у ній, і швидко закінчив, але ще довго рухався, ніби углиблюючись далі й далй, не в силах видістати звідтам, просто не хотілося виходити - там мало бути місце моєму кінцю завжди, оце його справжня пристань, тут йому належить за природною бути, - і врешті, відсапавшись, вийшов... "


Чудово написано. Як вважаєте?
Цікаво, на ХАЙБЛОГГЕРІ ще є шанувальники творчості Покальчука?


Открыть | Комментариев: 20

Музыка : телевизор бла-бла-бла  Настроение : бодрое    

Золоті слова Андруховича


Я живу в країні, яка нікуди  мене від себе  не відпустить - вона вчепилася в поли мого плаща своїми спазматичними суглобами, готова роздерти мене не шматки з  великої своєї любові. Я мушу відповідати їй взаємністю  - любити це особливе горілчане тепло, це примарне світло, цих людей, що не хочуть вірити жодному  моєму слову, і цих, яким начхати на всі мої слова, бути свідком того, як слова взігалі перестають що-небудь  означати, занурюватися все глибше у песимізм, любити,  цей коматозний стан, це відчуття трясовини, звідки нізащо не вибратися, любити свою останню територію, на якій мене поки що неможливо вполювати. Отже,  поки, вона, моя рідна країна, не вчепилася мені тріумфально в горло, я так чи так приречений вимовляти свої тимчасові слова. Вся ця любов, щиро кажучи, є формою ненависті. А ненависть  - формою любові. Але в нас нікого не здивуєш: усе так близько.

Юрій Андрухович "Диявол  ховається в сирі"


Открыть | Комментариев: 2



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы



МОЙ ЖЖ

Содержание страницы

Интересы
безбашенные поступки, города и страны, дождь, здоровый образ жизни, история, Киев, москалі, націоналізм, новости, осень, поезия, политика, прогулки под луной, психология, путешествия, Росія., свідомі українці, СМИ, спорт, сучукрліт, талантливые и интересные люди, телевидение, традиции других народов, Украина, фотография, эзотерика

Метки

ОБОЗ.ua