Мирина Лучистая

Хочу вас согреть своим теплом


Музыка : музика душі  Настроение : ностальгія    

Ти не приносив мені каву у ліжко....


Ти не приносив мені каву у ліжко.
Ти не готував мені вранці сніданок.
Ти навіть не будив мене поцілунками....
Хоча ні, дай-ка пригадаю...
Декілька разів я чула скрізь сон, як ти мене цілував і щось ніжно шепотів на вушко.
Я прокидалась, але тебе не було поряд, ліжко ще було теплим і пахло тобою, але  ти  вже був у дорозі, у черговому відрядженні.
Всі інші ранки були майже одноманітні, але тільки зараз я розімію, наскільки вони були прекрасними.............................

................................................................................................................................................

Я - жайворонок, я завжди прокидаюсь першою. А ти сова.
Смішно сопеш поряд, бачиш якісь дивні сни і витягуєшся, як котик коли я покидаю свою частину ліжка.
Ніби дитинка, починаєш буркати щось невдоволено, коли  намагаюсь тебе потискати та поцілувати, бо ти такий слоденький, коли спиш...аби ти себе бачив з боку.
Я  не можу стриматись, і міцно- міцно тебе обіймаю, покриваю твоє обличчя поцілунками, хочу заритися носом у твоє волосся,  притиснутися до твого тіла так міцно, щоб почути, як б"ється твоє серце. Ти, крізь сон, пригортаєш  мене до себе.....А я дивлюсь на твої вії, що тримтять....прислухаюсь до твого дихання та думаю про те, що ти - мій .... і що мені страшенно пощастило...і що немає ріднішої і коханішої людини, ніж  ти...і я знов засипаю під мелодію мерехтливих думок.....

Ти не приносив мені кави у ліжко.
Бо ти завжди прокидався пізніше, ніж я.
Але я мала таке велике  щастя кожного дня бачити, як ти спиш.....

Открыть | Комментариев: 3

Музыка : Земфіра   Настроение : мрійливо     

Монолог


Я люблю читати книги із олівцем в руках. Для мене дуже важливо підкреслювати ті рядки, що залишили слід в моїй душі. Іноді я люблю викладати їх в своєму ЖЖ. Я знаю, що тут вони залишаться, і я буду мати змогу їх перечитати, а ось книжки мають властивість зникати. Я їх дарую друзям та знайомим або просто даю почитати та  забуваю. Отже, хочу поділитись із вами чудовим монологом головної героїні психологічної драми  Ірен Роздобудько "Гудзик" ЛІКИ.

- Ну ось, наприклад, ця продавщиця, в якої ми сьогодні купували диню...Пам"ятаєш, ти ще розсердився, коли я з нею поговорила? Але хіба вона винна, що ми- щасливі, а вона -у брудному фартуку? Для неї було нестерпним наше щастя - і вона нас обрахувала. А мені стало її жаль, тому що увечері вдома на неї чекає п"яний чоловік - й жодного поцілунку!
-......................
- Є дуже прості істини - про них не часто говорять,  а якщо й говорять, то зазвичай іронізують. Або ж вони звучать занадто банально. Але ж вони - інснують. Ось спробуйте вимовити їх уголос - і накотяться сльози: треба любити  своїх друзів, захищати батьківщину, поважати старших, не принижувати слабших за себе, не брехати, нічого не боятися й нічого не просити....Говорити про це, може, й смішно.Однак...не сміємося ж ми, читаючи Біблію.


Открыть



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы



МОЙ ЖЖ

Содержание страницы

Интересы
безбашенные поступки, города и страны, дождь, здоровый образ жизни, история, Киев, москалі, націоналізм, новости, осень, поезия, политика, прогулки под луной, психология, путешествия, Росія., свідомі українці, СМИ, спорт, сучукрліт, талантливые и интересные люди, телевидение, традиции других народов, Украина, фотография, эзотерика

Метки

ОБОЗ.ua